ОЗО Кілійський ЗЗСО №4
Книги ювеляри
"Книги - це пам'ять, а без пам'яті прожити не можна".
(В.Брюсов)
Багато є книжок, які читає й перечитує не одне покоління читачів. Ними захоплюються, над ними розмірковують, у них вчаться життєвій мудрості. Здається, що їх герої живуть серед нас, а їх характери, ставлення до життя так близькі сучасній людині, що часом важко повірити, що книзі вже понад 100, а іноді 200 й більше років. І читаючи такі книжки, не завжди замислюєшся про час її написання.
Ювілей – це особливе святкування круглої дати якоїсь події, важливої дати. Загалом ювілеї заведено святкувати у людей, але навіть книги мають свої круглі дати. Звісно, не завжди є змога чітко визначити дату написання та публікації якогось літературного твору, але деякі дати є чітко відомими.
У літературних творів, як і в людей, теж є дні народження.
Книги-ювіляри 2021 року
190 років від першого видання роману Стендаля (Анрі-Марі Бейль) "Червоне і чорне".
Іноді його ще називають хронікою XIX ст. У романі розкривається трагічна історія Жульєна Сореля, «в душі якого йде боротьба між природною шляхетністю й небезпечними примарами честолюбства». Показуючи життя героя, автор одночасно змальовує три соціальні шари французького суспільства після революції 1793 року: буржуазію, духовенство, дворянство.
Головною ідеєю, після подій Бурбонської реставрації, є лицемірство. Ця проблема є вічною — потреба поводитись так, чи інакше, щоб здобути місце у світі. Потреба грати якусь роль. Кульмінацією лицемірства стають, м'яко кажучи, ненормальні стосунки Жюльєна та Матільди — Жюльєн, усвідомлюючи, що робить, змушував себе не показувати кохання; так він і змушував його показувати. Врешті, це так подіяло на його серце, що стало незрозуміло — де правда, справжнє кохання, а де лицемірство, його амбіції.
Більшість українських читачів відкривали для себе роман Ф. Стендаля «Червоне і чорне» завдяки перекладу Єлизавети СТАРИНКЕВИЧ (1890-1966). Літературознавець і літературний критик, вона з кінця 1930-х років перекладала багато творів французьких авторів (Оноре де Бальзака, Еміля Золя, Гі де Мопассана, Фредеріка Стендаля). 1940 року в Києві вийшов виконаний Єлизаветою Іванівною перший український переклад роману «Червоне і чорне».
На жаль, як і багато хто з українських перекладачів за радянських часів, Єлизавета Старинкевич 1949 року зазнала гонінь у період масштабної ідеологічної кампанії проти української інтелігенції, якій влада закидала недотримання принципу «пролетарського націоналізму», «космополітизм і низькопоклонство перед заходом». Метою такого зорганізованого цькування інтелігенції було розколоти її, посіяти в суспільстві зерна антисемітизму, укріпити процеси русифікації й ідеологічної ізоляції країни.
 |  |
|---|---|
 |
205 років першого видання "Лускунчик та мишачий король" (1816) Ернста Теодора Амадей Гофмана.
Повість-казка Ернста Теодора Амадея Гофмана, опублікована в збірці «Казки» (Берлін, 1816) і включена до книги «Серапіонові брати[ru]» («Serapionsbrüder», 1819). Твір був написаний під впливом спілкування автора з дітьми його товариша Юліуса Ґітцига, їхні імена — Фріц і Марі — отримали головні герої «Лускунчика». За мотивами казки був створений балет Петра Чайковського в двох актах на лібрето Маріуса Петіпи. Твір був неодноразово екранізований і став основою для мультиплікаційних фільмів.
 |  |  |
|---|
420 років - "Гамлет" (1601) Вільяма Шекспіра.
Гамлет, принц Данський (англ. The Tragical Historie of Hamlet, Prince of Denmarke) відоміша просто як Гамлет — трагедія Вільяма Шекспіра, написана між 1599 та 1601 роками.
Дія цієї п'єси відбувається в Данії. У ній розповідається, як принц Гамлет здійснює помсту своєму дядькові королю Клавдію, убивці попереднього короля, Гамлетового батька, та нового чоловіка Гамлетової матері, королеви Гертруди. У п'єсі яскраво відтворено протікання справжнього й удаваного божевілля, яке проявляється то в глибокому смутку, то в шаленій люті. Серед її тем також зрада, помста і моральне падіння.
Перші переклади «Гамлета» українською мовою належать до 60-х років XIX століття. 1865 року у львівському журналі «Нива» опубліковано переклад першої дії трагедії, зроблений П. Свєнціцьким. В 1870-х «Гамлета» переклав Михайло Старицький замінивши п'ятистопний ямб оригіналу на хорей, переклад вийшов друком у 1882 р. Юрій Федькович переклав п'єсу з німецького посередника у 1872 році (видано у 1902 р.).
Українською мовою трагедію переклали: Михайло Старицький, Юрій Федькович, Пантелеймон Куліш, Юрій Клен, Леонід Гребінка, Михайло Рудницький, Ігор Костецький, Григорій Кочур, Юрій Андрухович.
 |
|---|
700 років від дня публікації "Божественна комедія" Данте Аліг'єрі (1321)
"Божественна комедія " вважається шедевром світової літератури.
У трьох частинах («Пекло», «Чистилище», «Рай») Данте описує свою мандрівку до Бога, слідуючи спочатку за Вергілієм до місця, від якого його супроводжує Беатріче, що уособлює милість Божу. Твір, який є цілою енциклопедією знань середньовіччя, стоїть на вершині італійської поезії. Подорож поета трьома світами, що описана в «Комедії» — це символічний шлях людства в його прагненні до істини.
Історія українських перекладів
Відомо, що отець Павло Штокалко наприкінці XIX на початку XX століття одним з перших переклав українською мовою «Божественну комедію» Данте (3 книги), але невідомо чи зберігся цей переклад.
Багато українських поетів й перекладачів перекладали окремі фрагменти «Божественної комедії». Перші 36 терцин пісні І та 6 рядків з пісні ХХХІІІ з «Підземелля» переклав у 1877-1883 роках Іван Франко - обидва ці уривка надруковано було значно пізніше, аж у 1955 році. За декілька років, у своїй монографії "Данте Аліг'єрі. Характеристика середніх віків. Життя поета і вибір із його поезії" (1913), Франко три останні розділи присвятив послідовно "Підземеллю", "Чистилищу" та "Раю". Франко подає найзначущіші, на його думку, уривки поеми у власному перекладі, чергуючи їх з власними прозорими коментарями та переказом решти змісту.
У 1892—1896 роках у Львові виходять друком перші десять пісень «Пекла» в перекладі Володимира Самійленка, що підписався В. Сивеньким (часопис "Правда" 1892-1896, окремою книжкою 1902). Наприкінці 1890-х років Леся Українка переклала 9 терцин з п'ятої пісні «Пекла». У 1965 році в Мюнхені у видавництві Ігоря Костецького «На Горі» опубліковано експериментальний переклад фрагменту «Божественної комедії» Василя Барки.
Уперше повний переклад першої («Пекло») та більшості другої ("Чистилище") частин "Божественної комедії" здійснив у 1930-1935 роках поет, літературознавець і перекладач Михайло Драй-Хмара. Рукопис цього перекладу безслідно зник під час арешту Драй-Хмари та обшуку його будинку НКВСниками у 1935 році. У 2007 році у видавництві Українського католицького університету вийшов переклад Богдан-Івана Лончина першої частини "Божественної комедії" «Пекло».
Перший переклад всіх трьох частин "Божественної комедії" виконав Петро Карманський у 1950-х роках. Лише перша частина "Божественної комедії" «Пекло» у перекладі Карманського та за ґрунтовної редакції Максима Рильського була опублікована в 1956 році (посмертно), решта дві частини досі очікують друку. Переклад Карманського, на думку дослідника Данте в Україні Максима Стріхи, був далекий від досконалості.
Повний переклад всіх трьох частин[14] виконав у 1976 році Євген Дроб'язко (видавництво Дніпро).[15]. У 2013-2015 роках вийшов другий повний переклад всіх трьох частин у перекладі Максима Стріхи (видавництво Астролябія).
140 років «Борислав сміється» Іван Франко (1881) перша публікація
«Борислав сміється» — повість українського письменника Івана Яковича Франка, в якому вперше в українській літературі зображено робітничий рух.
Повість друкувалася частинами в львівському журналі «Світ» у 1881—1882 роках. У зв'язку із закриттям журналу, і, можливо, втратою інтересу письменника, «Борислав сміється» залишився незавершеним.
Повість присвячена опису страйку на нафтовому промислі в місті Борислав. На її написання письменника надихнули справжні події. В 60-их роках 19 ст. промислова революція швидкими темпами розвивалася в Австро-Угорській імперії, включно із Західною Україною. Із розвитком промисловості почав виникати також робітничий клас. Під впливом ідей соціалізму стала формуватися організована боротьба робітників за свої права. Розвиток робітничого руху в Україні дещо відставав за часом від європейського, але в 70-их почалися перші страйки, що було новим феноменом у доти переважно селянській Галичині.
Головний герой твору Бенедьо Синиця, колишній помічник муляра, скалічений на виробництві. Він стає організатором страйку, каси робітничої взаємодопомоги, блокування штрейкбрехерів. Метод організованої боротьби Синиці протиставляється в повісті стихійному бунтарству й насильництву братів Бесарабів.
